Якщо в політику потрапляють випадкові люди, вони завжди виправдовуються за свої помилки і їм не вистачає часу й уміння для позитивних дій.
Якщо в політику потрапляють випадкові люди, вони завжди виправдовуються за свої помилки і їм не вистачає часу й уміння для позитивних дій.
Щоб жила свобода, нею потрібно горіти, а нормативні акти для вільної людини повинні писати холодні серця і досвідчений розум.
Свобода як усвідомлена необхідність у стосунках між людьми, владою та індивідуумом, чоловіком і жінкою, відкриває простір для розкриття талантів кожного, використання об‘єднаних сил для будівництва нового життя.
Свобода вибору скрізь і в усьому – це знак демократії. Там, де вибір людини обмежується владою, там зароджується диктатура.
Історично держава потрапляла у скрутне становище, знесилювалась, ставала легкою здобиччю ворога, коли її так звана еліта захоплювалася збагаченням, будівництвом маєтків, господарським обростанням.
Дією людини керують закладені в ній розуміння суті та порядку речей, знання і культура. Не чекайте від невігласа благородних учинків або успіхів в управлінні.
Громадська думка часто карає не винуватців зла, а тих, хто повстав проти зла.
Вміле, розумне користування владою забезпечує її розширення та зміцнює авторитет. Довіра і підтримка людей вища за будь-яку силову охорону влади від політичної кризи. Неавторитетна влада завжди завершується або зрадою прихильників, або протестами народу, які нерідко переростають у революції.
Влада, над якою починають глумитись, іронізувати, неминуче йде до загибелі.
Вищим законом завжди є воля народу, його прагнення до добра. Тому в Конституції слід бачити не лише букву, а й дух. Буква Конституції – це суспільний договір із владою, а Дух – це право народу на достойне життя, це вибір народу між Добром і Злом на користь Добра. На жаль, іще не настав час, щоб люди без закону і силових механізмів його здійснення добровільно діяли справедливо. А тому державна машина має працювати бездоганно під проводом професіоналів і патріотів, демократів за покликанням.
Якщо метою влади є сама влада, народ тривалий час її не буде терпіти.
Той, хто не здатний успішно вести важкі переговори, не вміє маневрувати за допомогою компромісів, не буде успішним.
Ставлення людини до своєї держави – це показник відповідальності перед сучасним і майбутнім свого народу, своєї нації.
Там, де вибір людини обмежується владою, там зароджується диктатура.
Той лідер, який допускає до себе поганих, скомпрометованих людей, – сам недалекий.
Сенс життя людини – залишити слід добрих справ після себе.
Свободу не можна вмістити у Прокрустове ложе кодексів. Закони, кодекси мають охороняти свободу, розвивати її. Свобода обмежується для тих, хто не хоче жити за Божими заповітами, посягає на свободу ближніх, порушує моральні норми.
Матеріальне і духовне – це дві половинки одного цілого – життя людини. Розум здатний окреслити баланс між цими половинками, якщо емоції не візьмуть верх, якщо потреби не переростуть у захоплення. Часто перед емоціями, захопленнями, інстинктами, жадібністю, духовними переконаннями розум безсилий, потрібні цілеспрямовані зовнішні впливи.
Народна влада та, яку побудовано на союзі сили і справедливості.
Лідера поважають за чесність і справедливість. Історія оцінює його діяльність, а не він сам себе.
Закони схожі на риболовні неводи, куди ніколи не потрапляють акули.
Правда завжди вища за закон. Але суспільство не може жити і розвиватись як цивілізована спільнота, не взявши на озброєння закон.
Диктатору завжди мало влади і повноважень. А насправді йому не вистачає розуму.
Від усього є засіб порятунку. Його не існує лише від дурості.
Для перемоги над ворогом потрібно спочатку перемогти самого себе.